Круглий стіл ПОЛІТИЧНА КРИЗА В НОВОМУ ГЕОПОЛІТИЧНОМУ ІНТЕР'ЄРІ організований Центром миру, конверсії та зовнішньої політики України 10 листопада 2008 року в Конференц-залі "Укрінформу" (вул.Б.Хмельницького,8/16, 11-00...13-00) з метою обговорення питань: 1. Зміни геополітичної реальності з часу попередніх виборів (осінь 2007 року) та її вплив на розстановку політичних сил. 2. Інтереси основних геополітичних гравців стосовно України та Східноєвропейського регіону. 3. Інструменти впливу зовнішніх гравців на Україну. 4. Пошук адекватних засобів реагування з боку України на нові геополітичні виклики. 5. Результати президентських виборів в США та їх вплив на умови реалізації стратегічних пріоритетів України. 6. Нові аспекти регіональної та глобальної політики Росії та їхній вплив на Україну (щорічне послання Президента РФ від 05.11.2008). 7. Від Ханти-Мансійська до Ніцци: порядок денний ЄС-Росія - значення для України.

Основною темою круглого столу Центру миру, конверсії та зовнішньої політики України «Політична криза в новому геополітичному інтер'єрі» стало експертне обговорення пошуку адекватних засобів реагування з боку України на нові геополітичні виклики. Предметно експерти зосередилися на змінах геополітичної реальності з часу попередніх виборів (осінь 2007 року) та її вплив на розстановку політичних сил; результати президентських виборів в США та їх вплив на умови реалізації стратегічних пріоритетів України; нові аспекти регіональної та глобальної політики Росії, викладені у щорічному посланні Президента РФ від 05.11.2008 р. та їхній вплив на Україну. На думку Олександра Сушка, заступника директора Центру миру, конверсії та зовнішньої політики України, що представив доповідь, підготовлену Центром, результати президентських виборів в США загалом поліпшують умови реалізації стратегічних інтересів України на євроатлантичному напрямку. Перемога демократичного табору сприятиме зміцненню трансатлантичної солідарності і відновленню довіри між США та країнами Західної Європи, певною мірою підірваною односторонніми діями США на міжнародній арені протягом минулих восьми років. Поліпшуються шанси на досягнення позитивного консенсусу між США та Західною Європою щодо євроатлантичної інтеграції України та Грузії. Виникає принаймні короткострокове вікно можливостей для України, успіх скористання яким залежатиме від здатності політичних еліт діяти динамічно і сконцентровано в дусі заявлених амбіцій. Збільшується об’єктивний попит на чіткі позиції та вияви послідовної політичної волі до євроатлантичної інтеграції. Щодо відносин з НАТО, груднева оцінка міністрів закордонних справ Альянсу, яку очікують в Києві, не принесе жодних принципових змін. Важливі для України рішення ухвалюватимуть у березні, напередодні ювілейного саміту НАТО. Для забезпечення переконливості українських позицій щодо ПДЧ Україні необхідно станом на березень 2008 р. мати повноформатну легітимну виконавчу владу (президент + уряд), а також дієздатний парламент, над якими не тяжітиме загроза відставки/розпуску у найближчі місяці-тижні. Отже, якщо підтвердиться рішення щодо дострокових виборів, вони мають бути проведені не пізніше кінця січня 2008 р. з формуванням нового уряду до кінця лютого-початку березня 2008 р. Експерт ЦМКЗПУ Олесь Лісничук вважає, що слабкість України перед обличчям нових геополітичних викликів зумовлена, зокрема наявністю в сучасній Україні двох конкурентних і малосумісних моделей реагування на вказані виклики: інерційно-конформістської та ініціативно-активістської. У політичному спектрі існує небезпечний перекіс на користь інерційно-конформістської моделі (формально конкурентні ПР та БЮТ є носіями саме такої моделі), що ототожнює зовнішню безконфліктність (невтручання, нейтральність) із безпекою, хоча насправді ці поняття не є тотожніми. Формування довгострокового альянсу ПР та БЮТ у сенсі політики безпеки призведе до перемоги в Україні інерційно-конформістської моделі, що не проводитиме скільки-небудь виразного зовнішньополітичного курсу , та де-факто орієнтуватиметься на інтереси великого сусіда –Росії - при (можливо) збереженні фасадної проєвропейської риторики. Експерт Інституту Євро-Атлантичного співробітництва Володимир Горбач вважає, що внаслідок непевності перспектив інтеграції в НАТО, і відсутності перспектив членства в ЄС, Україні варто замислитись над можливістю формування двостороннього стратегічного альянсу України із США, який би доповнював існуючу архітектуру безпеки та співробітництва в Європі. Експерт Інституту Європейської безпеки та конверсії Іван Галенко у своїй доповіді зазначив, що на даний момент Україна не є "подразником" а ні для США, а ні для ЄС. Від України сьогодні мало що залежить, бо вона добровільно позбулася від будь-яких факторів впливу на світову спільноту: СЯО, Чорнобильської АЕС, ЧФ, протекціонізму для власної економіки та захисту власних робочих місць. Частка України у світовому ВВП – мізерна. Тому Україна – "транзитна" країна у розумінні "транзиту" проблем, грошей, добробуту. Все буде йти мимо України та українців. І трансатлантичні перспективи – за таких умов це більше міфологізація для внутрішнього споживання, самомотивація. Головний інтерес – дешева сировина, як мінеральна, так і людські ресурси, гумус. Стосовно інструментів впливу зовнішніх гравців на Україну, то у вересні 2008 р. Президент Франції та голова Європейського Союзу Ніколя Саркозі закликав переглянути діючу фінансову систему світу й поступово перейти до "регульованого капіталізму". Сьогодні, доки уряд покладається головним чином на іноземну "технічну допомогу" та імпорт консалтингу для вирішення суто українських проблем, до тих пір діалог бізнесу і влади в Україні є і буде продуктом підміни національних інтересів та громадянських прав комерційними інтересами окремих чиновників, іноземних спецслужб, ТНК тощо. У зв'язку із заявою Ніколя Саркозі можна підняти ще одну проблему, яка постає після зміни розвинутими країнами доктрини розвитку економіки. Адже відтепер "технічна допомога" Україні не може трактуватися як допомога "демократичного відкритого суспільства" країні, що "демократизується". Раніше ми могли себе тішити, що консалтингові контракти слугують лише відмиванню грошей та мають принаймні позитивний інформаційно-довідковий результат для української бюрократії щодо організації права й управління в розвинутих країнах. Тепер "технічна допомога" – це один із способів регулювання й управління економікою України урядами інших країн . Чи правомірна така постановка питання, які правові наслідки з цього випливають і яким чином шукати відповідь у влади – отримувача "технічної допомоги"? Щодо пошуку адекватних засобів реагування з боку України на нові геополітичні виклики у "вовчій зграї", яким є СОТ, – це агресія. Якщо на випередження – то це "мирна" агресія. Наслідком якої буде компроміс. Якщо "по факту" негаразду – це вже конфлікт з ймовірними наслідками. Якщо "перегріта ситуація" – це або колапс для країни, або війна, що майже одне й те саме. Після виборів в США при новому Президентові Обамі Україна стане ще більше периферійною країною, ще менше запотребованою світовими геополітичними гравцями. Відносно Росії – треба шукати відповідь на прості питання: як "впарити" свої товари , як забрати борги за Голодомор, трудову міграцію тощо, поки у Росії ще є нафтодолари і відсутня обхідна труба. Сергій Толстов (ІСЕМН НАН України) зазначив "…без національного компромісу нічого з НАТО не вийде… Олексій Гарань (Києво-Могилянська академія) акцентував увагу на контрпродуктивній політиці політичних сил. Виступили Світлана Конончук (УЦНПД), Наталя Беліцер (Інститут демократії ім. Пилипа Орлика), Анатолій Павленко (НІСД), Володимир Чорний (українське товариство зовнішньої політики), Посол Юрій Кочубей та інші. У авторському матеріалі кореспондента Радіо "Свбода" Богдани Костюк "Нова ситуація в Європі: Чого чекати Україні?" читаємо наступне. Стосунки Київ – Брюссель за умов інституційної кризи в Євросоюзі та різних антизахідних заяв офіційної Москви можуть набути динаміки і реальних дій. Крім того, Україна має використати і зміни, які з’являться у відносинах між Брюсселем і Вашингтоном після приходу до влади команди новообраного президента США. У цьому переконані українські інтелектуали, представники науково-дослідних центрів та громадських організацій, які досліджують проблематику євроатлантичної інтеграції України. 10 листопада вони презентували тези, як має реагувати українська влада на нові геополітичні виклики . Чи зможе Україна наповнити нарешті реальним змістом мантри про євроатлантичну інтеграцію, залежить у першу чергу від внутрішніх чинників, переконаний експерт Центру миру та зовнішньої політики України Олександр Сушко. За його словами, міжнародні обставини цьому сприяють: по-перше, прихід молодої команди американських демократів до Білого Дому зменшить напруженість у стосунках між Брюсселем і Вашингтоном, по-друге, напруження і недовіра між ЄС та Росією посилюють безпекову роль України в Європі. «Україна перебуває у фокусі усіх дискусій, зокрема, стосовно відносин Росія – Євросоюз. У Європі немає консенсусу з приводу багатьох питань у відносинах Росія – ЄС, Україна – ЄС. Це не є добре чи погано, тому що це створює простір для маневру, у тому числі і для України, якби вона змогла виступати як консолідований автор, який дійсно знає, чого він хоче», – вважає Олександр Сушко. Україну дестабілізує в першу чергу … влада України Але в Україні єдності, консолідованості щодо зовнішньополітичного курсу держави як не було, так і не передбачається у перспективі. Як відзначив директор Інституту європейської безпеки Іван Галенко, у боротьбі за розподіл повноважень та фінансових потоків різні гілки української влади не лише забувають про свій імідж за кордоном, але й дезорієнтують суспільство, яке розгублено спостерігає «за маневрами» влади і почувається загубленим поміж Москвою, Брюсселем і Вашингтоном. Підтримуючи колегу, директор школи політичної аналітики Києво-Могилянської академії Олексій Гарань та київський соціолог Сергій Толстов наголосили: українська влада – основний чинник дестабілізації у такій делікатній сфері, як зовнішня політика. Необхідний консенсус, а не розбрат Крім того, за словами професора Толстова, для того, щоб в Україні зовнішня політика набула якогось цілісного характеру, «має бути зроблено щось на зразок національного консенсусу – включаючи питання і ЄС, і НАТО, і цивілізаційного перелому». Як каже соціолог, «без визнання принаймні адміністративної бюрократії і політиків і людей, які їх підтримують на сході, на півдні країни, нічого з тим же НАТО у нас не вийде». «Країни ЄС поступово доходять висновку, що без елементарної підтримки з боку південного сходу ідея просування України «на захід» є суцільною авантюрою», – вважає дослідник. Учасники нинішнього круглого столу звернулись до представників влади зі своїми пропозиціями, найважливіша з яких – припинити розбрат та об’єднатися для досягнення в Україні європейських стандартів життя, демократичних принципів у політиці, розбудови партнерських стосунків із Євросоюзом і США, враховуючи при цьому специфічний «російський фактор». При цьому те, наскільки важливим є цей російський фактор, буде відомо вже 14 листопада, під час саміту ЄС – Росія, кажуть українські експерти.

Марія Майстрова в статті "Україна: "Похід на Захід?" для Інтернет-газети «Погляд з Одеси» написала наступне.

Без врахування думки громадськості, політиків і чиновників південного сходу щодо зовнішньополітичного курсу України будь-які питання євроатлантичної інтеграції виглядають профанацією. Так вважають учасники «круглого столу», який 10 листопада працював у Києві з ініціативи Центру миру, конверсії та зовнішньої політики. У його роботі взяли участь науковці, представники дослідних центрів і громадських організацій.За словами київського соціолога Сергія Толстого, «Для того, щоб в Україні зовнішня політика – як і внутрішня - набула якогось цілісного характеру, має бути зроблено щось на зразок національного консенсусу, включаючи і питання ЄС, і НАТО, і цивілізаційного переламу, і тієї ж державної мови. Тому що без визнання, принаймні, адміністративною бюрократією, політиками та людьми, які їх підтримують на сході і півдні країни, нічого з тим же НАТО у нас не вийде. Країни ЄС та Альянсу починають розуміти, що без елементарної підтримки з боку південного сходу ідея просування України «на захід» є суцільною авантюрою».

Директор Інституту європейської безпеки Іван Галенко зауважив, що великий капітал, нарощений на сході України, активно включився у міжнародні економічні процеси, знайшов своє місце на міжнародному ринку. Тож люди, які «інтегрували на захід свої капітали, статки і родини, мають допомогти владі, ЗМІ розповісти правду про стандарти життя у країнах – членах ЄС і НАТО...».

Учасники нинішнього круглого столу звернулись до представників влади зі своїми пропозиціями, найважливішою з яких є – припинити розброд та об‘єднатися для досягнення в Україні європейських стандартів життя, демократичних принципів у політиці, розбудови партнерських взаємин з Євросоюзом і США, враховуючи при цьому специфічний «російський фактор».