Лист № 7/14-5 від « 24 » вересня 2008 р. Голові Комітету з питань науки та освіти Верховної Ради України Народному депутату ПОЛОХАЛУ В.І. щодо діяльності РНАТ. Там у Полунєєва нічого не вийшло, а тут якась асоціація...Враховуючи складну політичну ситуації на тлі становлення громадянського суспільства, пропоную повернутися до обговорення підтриманого свого часу Комітетом проекту “Європейська модель діалогу влади з виробниками і постачальниками – інновація задля майбутнього”. Проект проведення аналізу завдань і досвіду Ради національних асоціацій товаровиробників (РНАТ) і Ради підприємців (РП) при КМУ був схвалений Аналітично-дорадчим центром Блакитної стрічки Програми розвитку ООН і Комітетом з промислової і регуляторної політики та підприємництва, так як відповідав політичним викликам і загрозам й міг би, на думку фахівців, зменшувати негативні наслідки політичного протистояння для вітчизняного бізнесу завдяки більш системному і структурованому діалогу з владою. Проте, як Вам відомо, відповідне звернення до Прем'єр-міністра України було відізване головою РНАТ Ізовіт В.А.

За стодення, яке минуло з тих пір, на підставі аналізу висвітлених в ЗМІ результатів роботи РНАТ і РП можна зробити висновок, що рішення про відновлення діяльності РП було слушним і відповідало вимогам часу. Водночас, так як РНАТ і РП репрезентують в діалозі зі владою різні за складністю і суспільним наслідками групи інтересів одних і тих же суб'єктів господарювання, слід більш чітко розмежувати ці інтереси та посилити організаційно-технічне забезпечення РНАТ шляхом внесення відповідних змін до Постанови Кабінету Міністрів України від 08.12.2006 р. №1685.

Вказана постанова за концепцією і формою має конструкцію попередніх постанов уряду про Раду підприємців, хоча повинна чітко відображати сучасні загальноприйняті у світі як бар'єри для захисту національного ринку в цілому (наприклад, митно-тарифне і технічне регулювання, антидемпінг, патентна чиста тощо), так і захист робочих місць громадян України в Україні (сприяння експорту й імпортозаміщенню, субсидування інноваційних процесів та технологічного оновлення виробництва тощо). Тому вважаю, що постанова про РНАТ має відображувати наступні засади:

По-перше, як керівник робочої групи з питань промислової політики та технічного регулювання Експертної ради при Комітеті з промислової і регуляторної політики та підприємництва маю честь стверджувати, що першочерговим напрямом діяльності РНАТ повинні бути внесення на розгляд уряду підготовлених на замовлення галузевих асоціацій вітчизняними науковими установами, у першу чергу НАН України, та консалтинговими інституціями державних цільових програм пріоритетного розвитку галузей економіки України, суспільна експертиза і моніторинг їх виконання, пропозицій щодо пріоритетів фінансування та ініціювання змін пріоритетів та самих програм. У відповідності з цією нормою уряд зможе припинити займатися розробкою різних довгострокових галузевих вузькоспеціалізованих програмних документів й більше приділяти уваги оперативним завданням, у т.ч. по їх аналізу та контролю виконання. Таким чином, на нашу думку, ініціатива, відповідальність за розробку і відповідність державним та комерційним інтересам державних цільових програм буде делегована тим суспільним інституціям, які фахове володіють предметом і в них щиро зацікавлені. Водночас, зросте спадкоємність в управлінських рішеннях і зменшиться їхня залежність від внутрішньополітичної ситуації в країні та імпорту корупції.

По-друге, в Положенні про РНАТ, як показує власний досвід участі в громадських радах центральних органів виконавчої влади, повинне бути зафіксовано обов'язкове членство в громадських радах профільних міністерств та державних комітетах за галузевою ознакою. Це дозволить вибудувати комунікативну вертикаль суспільного діалогу, підвищувати його фаховість та продуктивність. На жаль, відсутність обов'язковості такої норми знижує активність галузевих асоціацій й послаблює відповідальність органів влади, що шкодить суспільним інтересам й негативно впливає на управлінські рішення, зменшує якість кадрового резерву та погіршує передачу знань і досвіду при зміні посадовців в органах виконавчої влади. Як один із негативних наслідків можна також навести "прямі комунікації" підприємств і підприємців з чиновниками, які в свою чергу дають підставу у вигідні моменти звинувачувати владу в корумпованості в той час, коли європейці такі комунікації підприємств але через асоціації вважають суспільно-корисними й називають лобізмом національних та регіональних інтересів.

По-третє, що вважаю вкрай важливим, Положення про РНАТ має містити норми, які дозволять у найближчому майбутньому вирішувати питання матеріально-технічного і фінансового забезпечення участі членів РНАТ в міжнародних комунікаціях, пов'язаних з торговими спорами, просуванням експорту вітчизняної продукції, створенням зон вільної торгівлі тощо. Це не нормально, коли навіть в країнах, які розвиваються, має місце пряме бюджетне фінансування асоціаціям таких комунікацій, а українським галузевим асоціаціям пропонують виправляти прорахунки, помступки і помилки представників "минулої влади" за кошти потерпілих й доведених до кризового стану галузей економіки. Тотожну ідею публічно висловлював А.Яценюк у вересні 2007 р. в контексті таємних від національних товаровиробників протоколів СОТ та ЗВТ з ЄС.

Звичайно, за нормального розвитку інституцій громадянського суспільства доречно було б говорити про поточну оцінку ефективності діалогу влади і бізнесу безпосередніми учасниками такого діалогу. Й уряду було б вигідним делегувати таку оцінку власному дорадчо-консультативному органу, перш ніж її будуть робити зовнішні публічні інституції. Проте не впевнений, що така норма теорії управління вже сьогодні може отримати підтримку.

Враховуючи Ваш багатоаспектний і глибокий досвід у сфері політичного життя країни та значні успіхи у вирішенні надзвичайно складного питання щодо інтелектуальної власності як джерела внутрішніх інвестицій й одного з бар'єрів для захисту вітчизняного ринку, прошу, шановний Володимире Івановичу, надати організаційно-методичну допомогу в питанні ініціювання необхідних змін в системі діалогу влади і бізнесу з метою приведення його у відповідність до прагматичних європейських норм та викликів часу.