№ п/п

Суть питання

Автор

Примітки

1.

Пропозиція для Держмитслужби відкрити деяку інформацію бази даних – код товару, найменування, кількість, загальна вартість, вага товару та розміщувати її на сайті ДМСУ в режимі on-line  

Пропозиція робочої групи Ради підприємців з питань митної справи при Святошинській районній у м. Києві державній адміністрації

2.

Проблематика

1. Витребування додаткових документів шляхом переписування п. 11 ПКМУ 1766 без аналізу, з боку митниці, угоди, фактичного існування запитуваних документів. Нав'язування надання всіх без винятку документів по п. 11 , що являє собою фактичне доведення митної вартості 1-5 методами одночасно.

2. Проведення порівняння заявленої митної вартості винятково по Базі даних ДМСУ.

3. ПКМУ 1766 визначає непотрібність подачі ДМВ у випадку «...ввезення за одним договором (контрактом), від одного відправника (експортера), на адресу одного одержувача (імпортера) ідентичних товарів, щодо яких митним органом приймалося рішення про визначення їх митної вартості в разі, коли така вартість залишається незмінною». Відповідно до п. 2.1 Наказу ДМСУ № 828 на основному аркуші № 1 ДМВ повинно бути зазначене РІШЕННЯ митного органа, прийняте по результату контролю за правильністю визначення митної вартості. «... якщо в митного органу немає зауважень щодо заявленої декларантом митної вартості, то в основних і додаткових аркушах ДМВ учиняється запис "Митну вартість визнано"», у випадку, якщо декларант не зміг підтвердити заявлену митну вартість, то приймається Рішення відповідно до форми, затвердженої Наказом ДМСУ № 506. Отже можна зробити висновок (і він підтверджувався судами), що Рішення митного органа існує в 2-х видах: а) при згоді із заявленою митною вартістю - у вигляді оцінки (запису) на ДМВ, б) при встановленні митної вартості безпосередньо митним органом - у вигляді окремого документа Рішення, за формою наказу ДМСУ № 506. Але така позиція не підтримується митницями, у результаті чого навіть ті товари, які регулярно надходять, піддаються постійному бажанню відкоригувати вартість і обґрунтування, що «така вартість ще вчора приймалася митницею» не приймається.

3. Вимога надати, на вимогу митного органа (п. 11 ПКМУ 1766), калькуляцію виробника товару виписано в імперативній формі. Неможливість надати таку інформацію, навіть із посиланням на комерційну таємницю виробника, не справляє на митницю ніякого враження, навпаки це сприймається як ненадання інформації, що спричиняє застосування митницею права самостійно визначати митну вартість. Але як показує аналіз МКУ, Міжнародних конвенцій реалізація п. 11 ПКМУ повинна проводитися в рамках консультацій митного органа й декларанта. У той же час ст. 6 п. 2  Угоди по застосуванню ст. VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року визначає, що «2. Жодна країна-член не може жадати від будь-якої особи, що не є резидентом на її території, або примушувати її представити для вивчення або зробити доступним який-небудь рахунок або інший обліковий документ для цілей визначення розрахункової вартості. Але інформація, представлена виробником товарів для цілей визначення митної вартості відповідно до положень цієї статті, може бути перевірена в іншій країні компетентними органами країни імпорту за згодою виробника й за умови, що вони досить завчасно повідомлять уряд зацікавленої країни, і останнє не заперечує проти розслідування». Такий же принцип закріплений і в ст. 272 МКУ. На підставі вищевказаних документів митниця має право самостійно запросити інформацію, що її цікавить, з дотриманням міжнародних норм. Але митниця такою можливістю не користується, але побічно, через імпортера, посилаючись на спірну норму ПКМУ, намагається вибити таку інформацію у виробника (інофірми).

5. Наказом ДМСУ № 230 від 17.03.2008 року службою внесені зміни в Наказ № 932 від 30.12.2003 року, затверджуючий порядок застосування тимчасових і неповних декларацій і новий порядок оформлення декларації при виникненні спірного питання по митній вартості. До набрання чинності наказом 230, при виникненні спірного питання щодо вартості імпортер мав право оформити тимчасову ВМД, з оплатою податків по контрактній вартості, а потім заперечувати в митниці вартість. Новий порядок, з однієї сторони впорядкував процедуру фіксування спірних сум, але з іншої сторони поставив імпортера в повну залежність перед митною службою. Адже оплативши податки по визначеній митним органом вартості довести свою правоту й повернути гроші практично неможливо. Більш правильно, на мій погляд, не ламаючи схеми запропонованою митницею, було б або перераховувати гроші як гарантійний платіж, як застава (депозитної застави), на окремий рахунок митниці (які б не враховувалися службою як кошти, які надійшли в бюджет, а так само розробити й впровадити процедуру використання фінансових посередників, що гарантують, у випадку остаточного прийняття вартості, визначеної митним органом, оплату недостатніх податків.

6. Проведення консультацій між митним органом і декларантом за узгодженням митної вартості передбачають обмін інформацією. На практиці обміну інформації немає. Митний орган не подає інформацію й тим більше не деталізує її, на підставі яких відомостей митниця вважає заявлену вартість не справедливою.

7. Ведення статистичної бази в розрізі митної вартості передбачає облік тільки по основній одиниці виміру (кг), тому порівняння вартості заявлених, приміром, швейцарських годинників певної марки, проводиться за вартістю 1 кг швейцарських годинників з бази. Те ж саме відбувається й з великою групою товарів. Такий облік фактично спотворює реальні відомості. Адже більш дорогий, але більш легкий верстат піднімає вартість 1 кг верстатів у порівнянні з верстатом більше важким, але менш дорогим. А такий облік на товари, що надходять у великому асортименті, взагалі спотворюють реальну статистику.

Г.І. Тасліцький

ТОВ «Донбасс Импэкс»

3.

Пропозиції:

1. Щодо необхідності відкриття цінової бази митниці для попереднього узгодження вартості імпортованого товару. Т.я. для скорочення часу проходження відділу тарифів під час оформлення товару, треба вартість починати погоджувати або до оформлення, або після - приходимо до постаудиту.

2. Можливість консультації провідних співробітників відділу тарифів галузевими фахівцями, насамперед по джерелах цінової й класифікаційної інформації.

Туманов Ю.Г.

ТОВ «Митне агентство «Поток»

4.

Проблематика - усні розпорядження начальників регіональних митниць збільшувати вартість декларованих товарів для всіх компаній імпортерів, мін. на 20%, незалежно від наявності й повноти документів, що підтверджують вартість імпортних товарів, питання визначення вартості затягується на декілька роб. днів. Причому для більшості компаній вартість підвищується, незалежно від наявності підтверджуючих документів. Керівники й співробітники митниці, посилаються на наявність 230 наказу, і змушують проводити оформлення зі сплатою платежів у більшому розмірі.

Пропозиції:

1. Запровадження ПОСТАУДИТУ зовнішньоекономічних операцій суб'єктів.

2. Відкритий доступ до митної бази.

3. Встановлення логічних, чітких принципів й критеріїв формування митної бази.

Дєєв О.П.

Українська асоціація меблевиків

5.

Пропозиція доповнити ст. 82 МКУ

Стаття 82.

Тимчасова та неповна декларацiя

…..

Встановити, що підприємства-резиденти, унесені до Переліку підприємств - резидентів України, під час провадження якими зовнішньоекономічної діяльності застосовується режим сприяння (підлягають внесенню до "білого списку" Реєстру.)  мають право проводити митне оформлення товарів   у вiльний обiг у спрощеному порядку пiсля подання митному органу тимчасової чи неповної декларацiї та пiд зобов'язання про подання митної декларацiї, заповненої у звичайному порядку не пiзнiше нiж через 30 днiв з дня випуску товарiв у вiльний обiг.

  Таке оформлення проводиться без звертання до митного органу для отримання  рiшення про можливiсть випуску товарiв у вiльний обiг у спрощенному порядку.

Юзвинський Г.М.

ТОВ «ЭКСПАС»              

6.

Пропозиції:

1. Опублікувати лист-роз’яснення для місцевих митних органів щодо використання першого методу визначення митної вартості у всіх випадках, передбачених статтею 267 Митного кодексу України.

2. Виключити з п.7 постанови КМУ № 1766 від 20.12.2006 р. пакувальні листи.

3. Доповнити п.8. постанови КМУ № 1766 від 20.12.2007 р. словами: «в разі якщо транспортні, страхові та інші витрати несе покупець товару – українське підприємство (згідно умов поставки товару по контрактам)».

4. Скоротити перелік документів, необхідних для підтвердження митної вартості, визначений постановою КМУ № 1766 від 20.12.2006 р., виключивши з п.11 абзаци 5,6,11.

5.

5.1. Включити в Наказ ДМСУ № 74 від 31.01.2007 р. п.4.14 щодо того, що платежі, здійснені покупцем за право  розповсюдження  або перепродажу імпортних товарів, не повинні додаватися до ціни, фактично сплаченої або яка підлягає сплаті за імпортні товари, якщо такі платежі не є умовою продажу товарів на експорт в Україну;

5.2. Доповнити Наказ ДМСУ № 900 від 28.09.2009 р. положенням про те, що платежі за імпорт та дистрибуцію товарів, що продаватимуться на території України у тому ж вигляді, в якому вони були імпортовані, мають включатися до митної вартості імпортованих товарів лише в тому випадку, коли договір, на підставі якого товари імпортуються в Україну, містить зобов’язання покупця сплачувати такі платежі як умову експорту товарів в Україну.

5.3. Додати до Наказу ДМСУ № 900 від 28.09.2009 р. положення про те, що в тих випадках, коли роялті стосується імпортних товарів частково, до митної вартості імпортних товарів має включатися лише відповідна частка роялті;

5.4. Роз’яснити в Наказі ДМСУ № 900 від 28.09.2009 р.  в розрізі об’єктів, в яких випадках роялті вважаються такими, що стосуються оцінюваних товарів; зокрема, роз’яснити, що роялті за використання комп’ютерних програм та аудіовізуальних творів не мають включатися до митної вартості матеріальних носіїв, що  імпортуються, оскільки такі роялті прирівнюються до платежів за відтворення імпортних товарів;

5.5. Наголосити в Наказі ДМСУ № 900 від 28.09.2009 р., що в рекомендаціях Наказу № 900 від 28.09.2009 р. йдеться лише про роялті, що відповідають ст. 267 МКУ (перш за все стосуються імпортних товарів), а отже роялті за використання відповідних об’єктів права інтелектуальної власності у спосіб, що не стосується імпортних товарів, не мають включатися до митної вартості таких товарів.

5.5. Виключити з Наказу ДМСУ № 900 від 28.09.2009 р. положення про те, що використання об’єктів права інтелектуальної власності без письмового ліцензійного договору та сплати ліцензійних платежів є порушенням прав інтелектуальної власності, за які передбачено відповідальність Митним, Цивільним, Господарським, Кримінальним кодексом та Кодексом про адміністративні правопорушення України;

5.6. Передбачити в Наказі ДМСУ № 900 від 28.09.2009 р., що наявність ліцензійного договору автоматично не тягне за собою включення роялті до складу митної вартості імпортних товарів, і що для прийняття відповідного рішення слід вивчати відносини між продавцем, покупцем і ліцензіатом;

5.7. Передбачити в Наказі ДМСУ № 900 від 28.09.2009 р. чіткий  перелік випадків, коли роялті, що сплачується не на користь продавця, мають включатися до складу митної вартості оцінюваних товарів;

5.8. Навести приклади  в Наказі ДМСУ № 900 від 28.09.2009 р., коли роялті мають вважатися умовою продажу оцінюваних товарів;

5.9. Привести чинний Порядок (затверджений Наказом ДМСУ № 828 від 02.12.2003 р.) заповнення декларації митної вартості, який передбачає заповнення граф «15» та «9(а)» лише у випадку прямої чи опосередкованої сплати платежів продавцеві відповідно до умов угоди (договору, контракту) купівлі-продажу у відповідність до ст.. 267 МКУ.

5.10. Доповнити Наказ ДМСУ № 900 від 28.09.2009 р. положенням про те, що використання порядку, передбаченого наказом № 230, є одним із способів уточнення митної  вартості оцінюваних товарів; передбачити можливість врахування фактичної суми роялті шляхом подання  уточнюючого розрахунку до ВМД, без застосування механізму, визначеного наказом № 230;

5.11. Доповнити Наказ ДМСУ № 900 від 28.09.2009 р. положенням про те, що якщо платник податку включив роялті до складу митної вартості на підставі прогнозних чи розрахункових відомостей відповідно до Наказу ДМСУ № 900 від 28.09.2009 р., то подальше уточнення ВМД з метою відображення в складі митної вартості фактичної суми роялті за відповідний період не має розглядатися як уточнення податкової декларації у зв’язку з виявленням факту заниження податкового зобов’язання минулих податкових періодів, оскільки має місце виявлення нових обставин, що не були відомі на момент митного оформлення товарів. (Відповідно, в разі такого уточнення штрафні санкції, передбачені ст. 17 Закону № 2181, не мають застосовуватися, незалежно від того, чи скористався платник податку механізмом, передбаченим наказом № 230.)

5.12. Внести зміни до Наказу ДМСУ № 900 від 28.09.2009 р. «Якщо базою розрахунку відповідно до ліцензійного договору є отриманий прибуток чи оборот від продажу товарів, визначення якого окремо обумовлено ліцензійним договором (договором розпорядження майновими правами інтелектуальної власності), або ж якщо використання прайс-листів неможливе з інших причин, розраховуючи орієнтовну суму роялті доцільно за прогнозними показниками суб’єкта зовнішньоекономічної діяльності, які можуть спиратися на суми ліцензійних платежів, сплачені за ідентичний товар у попередньому періоді»;

5.13. Доповнити Наказ ДМСУ № 900 від 28.09.2009 р. положенням про те, що підготовані імпортером розрахункові/прогнозні відомості щодо роялті, сума яких невідома на момент митного оформлення, вважаються належним документальним підтвердженням суми роялті та стосуються товарів, що оцінюються, для цілей застосування ст.. 267 МКУ;

5.14. Надати імпортерам можливість узгодити конкретний спосіб підготовки розрахункових сум роялті з митним органом, в тому числі шляхом отримання індивідуальних податкових роз’яснень.

5.15. (Щодо проекту постанови КМУ «Про внесення змін до Положення про ВМД та постанови КМУ від 01.03.2002 р. № 243»)

- внести зміни до проекту форми уточнюючої декларації до ВМД, розробивши форму документу, що дозволяла б здійснення доплати податків однією сумою за одним документом, який може стосуватися кількох ВМД за місяць чи квартал, без подання уточнюючих декларацій до кожної ВМД;

- передбачити, що уточнююча декларація до ВМД може подаватися не лише у випадку виявлення помилки, а й у разі виявлення відомостей, що не були відомі на момент митного оформлення товарів;

- визначити строки подання уточнюючої декларації та строк доплати податків у зв’язку з виявленням відомостей, що не були відомі на момент митного оформлення товарів. Строк подання розрахунку та сплати самостійно розрахованої доплати не має бути меншим за строки, встановлені законом для місячного звітного періоду.

Європейська Бізнес Асоціація

7.

Пропозиція визначити електронну адресу, на яку будь-який суб’єкт ЗЕД зможе надіслати інформацію стосовно проблемних питань визначення митної вартості; учасникам групи на підставі отриманої інформації формулювати проблемні питання та надсилати їх для вирішення Центрального апарату ДМСУ; групі забезпечити оприлюднення таких запитів та відповідей на них доступними їй засобами для забезпечення контролю за вирішенням кожного такого проблемного питання; при підготовці наступного засідання групи зібрати пропозиції щодо переліку нормативних актів Кабінету Міністрів України та Держмитслужби, які, на думку суб’єктів ЗЕД, потребують змін в частині, що стосується визначення митної вартості товарів; за підсумками обговорення визначити декілька документів над якими учасники групи будуть працювати, розробляючи проекти змін (визначити відповідального за кожний проект, та строки його підготовки); в подальшому, схвалені учасниками групи проекти, через Голову Громадської Ради Трусова С.І. надсилати до ДМСУ та Ради підприємців при Кабінеті Міністрів України; внести зміни до постанови КМУ від 20.12.2006 р. № 1766 «Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження» щодо визначення порядку та умов декларування митної вартості товарів; визначити основним завданням групи розробку проектів актів законодавства, спрямованих на створення простої технології визначення митної вартості товарів, яка б працювала однаково у всіх митних органах України.

А.В.Ємець

ТОВ «Перша вантажна компанія в Україні»

8.

Пропозиції:

8.1. Імплементувати Рішення СОТ № 6.1 стосовно випадків, коли митний орган має підстави сумніватися у правильності або точності задекларованої вартості, прийнятого на Уругвайському раунді СОТ. (Рішенням СОТ передбачена наступна процедура:

• Якщо митна адміністрація має підстави сумніватися у правильності або точності задекларованої вартості, митна адміністрація може попросити імпортера надати додаткові пояснення, включаючи документи або інші свідчення того, що задекларована вартість всю суму, що фактично сплачена або яка підлягає сплаті за товари, скоригована відповідно до статті 8.
• Якщо після отримання додаткових пояснень, або при відсутності відповіді митна адміністрація все ще має обґрунтовані сумніви у правильності або точності задекларованої вартості, може (з врахуванням права імпортера на оскарження) вважатися, що митну вартість неможливо визначити за вартістю операції.
• До винесення остаточного рішення митна адміністрація повинна повідомити про це імпортера, письмово, якщо це вимагається. Імпортеру надається розумний час для відповіді.
• Коли прийняте остаточне рішення, митна адміністрація повідомляє про це рішення імпортера письмово з поясненням причин прийняття такого рішення.

Митний орган повинен аргументовано пояснити, чому саме не приймається вартість. Якщо митний орган вважає, що взаємозалежність вплинула на ціну, то митний орган повинен пояснити, чому він так вважає.

Якщо митний орган вимагає надання додаткових документів для підтвердження вартості, митний орган повинен вказати, які конкретно документи потрібно надати.
8.2. Ситуація, коли митна вартість нижча собівартості товару, не повинна бути підставою для неприйняття задекларованої вартості. В діючому Митному кодексі і в проекті є таке положення:
"Якщо митний орган дійшов висновку, що визначена декларантом митна вартість нижча, ніж прямі витрати на виробництво цього товару, в тому числі сировини, матеріалів та/або комплектуючих, які входять до складу товару, митний орган має право зобов’язати декларанта визначити митну вартість іншим способом, ніж він використав для її визначення. "
Це положення суперечить вимогам ВТО і Угоди про застосування Статті 7 ГАТТ, і повинно бути відмінено.
8.3. ВТО прийнято декілька рішень з митної оцінки. Україна є членом Всесвітньої митної організації, якою прийнято багато документів стосовно митної оцінки. Ці документи потрібно негайно перекласти на українську мову і митні органи повинні застосовувати їх в повсякденній роботі.

8.4. Потрібно розробити прозору і зрозумілу процедуру оскарження рішень митних органів про митну оцінку в разі незгоди з нею декларанта.

Американська торгівельна Палата в Україні

9.

Вивчивши пропозиції від ЄБА, як член Президії Ради національних асоціацій товаровиробників при КМУ, пропоную здійснювати послідовні кроки з усунення перекосів в державній політиці щодо преференцій імпорту. Найглибша  в світі криза сталася в Україні і внаслідок імпортозалежності бюджету і відсутності економічних стимулів до внутрішнього виробництва й інновацій. Нині усі сущі держслужбовці  приречені на мізерну пенсію в майбутньому через її номінальне знецінення та неякісне соціально-медичне обслуговування і старість без догляду, так як їхні діти виїдуть з країни на заробітки і чи повернуться.

У зв’язку з тим, що ЄБА фактично є лобістом імпорту товарів, що рівнозначно імпорту безробіття, а їхні пропозиції можуть шкодити національним інтересам, пропоную:

1.                      Заборонити 1 метод визначення митної вартості усім імпортерам – щоб не було шпаринки для зловживань і корупції.

2.                      Заборонити перетин товарів без пакувального листа – імпортер знає, що й для чого робить і або нехай не прикидається дурником, або не займається імпортом.

3.                      В цьому пункті пропонується узаконення чергової схеми «оптимізації» податків – відхилити, інакше «завжди» буде так, що не треба взагалі платити.

4.                      Якщо імпортер щось «не може» і прикривається «комерцінойю таємницею», значить має злочинний умисел типу імпорт наркотиків, неякісних небезпечних продуктів, вивіз екологічно небезпечного сміття сусідам тощо – не може то й нехай не везе а організовує виробництво в Україні.

5.                      Якщо погодитися з ЄБАю, то 99% вартості товару буде складати «роялті». Висновок: послати разом з В.Т.Пятницьким і групою незалежних експертів до США за досвідом цієї країни у цьому питанні (за кошти ЄБА). Організувати з питань переміщення об’єктів інтелектуальної власності засідання Комісії з інноваційної та інвестиційної діяльності РНАТ при КМУ із залученням фахівців у цій сфері, у т.ч. Полохала В.І. На час вивчення питання не звертати увагу на мінімізаторів податків і зборів при імпорті безробіття в Україну.

Враховуючи всесвітньо відому надвисоку репутацію бренду «ЄБА» та членів ЄБА, хочу просити Вашого клопотання перед ними після колонки в таблицями «Пропозиції» надати колонку «Практика в країні-контрагенті» (для конкретних випадків з наведенням повної інформації про такі випадки) для забезпечення СИМЕТРИЧНОСТІ в захисті внутрішніх виробників та споживачів і для створення Україні репутації країни, яка себе поважає і тут не одні лохи живуть.

І.Галенко

Аоціаціація твердосплавних підприємств України