13 січня 2010 року о 16 годині заплановано в залі засідань Будинку Уряду (8-й поверх) Звітне засідання Ради підприємців при Кабінеті Міністрів України. Запропонований порядок денний засідання включає звіт про результати роботи Ради та її членів у 2009 році і формування напрямків діяльності Ради на 2010 рік. Свій звіт назвав "Ревізія зробленого у 2009 році або звіт доктору Менгеле". Головний результат роботи  уряду і  його дорадчих органів у 2009 році дуже влучно означив 25 грудня в Держмитслужбі представник Американської торгової палати: "Україна, як Росія і Нігерія, країна для дуже цікавих проектів західних компаній з клінічного тестування нових медичних препаратів"... Нас уже сорок п'ять мільйонів і геноцид не припиняється! 

Частина 1. Стратегія 

Доктор Менгле, один з видатних художників Третього Рейху, на території якого і зараз локалізується  велика кількість фармацевтичних західних компаній, в моїх знаннях актуалізувався на Різдвяні свята січня 2010 року завдяки журналістському розслідуванню Віктора Тригуба "Найвідоміші художники Рейху: Гітлер і доктор Менгеле". Ця подія якби визначила головну фабулу звіту, який маю скласти перед Радою підприємців, і квінтесенцію періоду, який минув. Для України кореляція епохи доктора Менгле і епохи "українських" олігархів базується на таких спільностях: "благородство цілей (задля обраного народу)", "свобода бізнесу / експериментів (на людях)", "безвідповідальність бізнесу експериментів", "маніпулювання масовою свідомістю", "смерть мільйонів не є злочином, бо помилка чи така епоха", "смерть". 

Осмислення цього потрібне для розуміння того, чого ми хочемо і з ким та на яких засадах ми рухаємося до мети і якої мети. Водночас, випереджаючи можливі закиди від членів Ради підприємців за порівняння з доктором Менгеле, визнаю, що нинішня Рада підприємців значно менше корелює з Доктором Смерть, ніж Рада Ксенії Ляпіної та її попередників. Але і Рада підприємців має визнати, що не вона сьогодні визначає політику і стратегію уряду у відношенні до себе, до своїх членів і до громадян власної країни. Політику і стратегію "нашого" уряду визначають кредити Міжнародного Валютного Фонду (МВФ), подачки Міжнародної Фінансової Корпорації (МФК або IFC), цільові позики Світового Банку та комерційні інтереси Американської торгової палати в Україні (АТП) чи членів ЄБА (Європейської бізнес-асоціації) тощо. Цей звіт й має якщо не показати, то примусити відволіктися від "отримання прибутку" і замислитися.  А поки будемо вважати, що ми квити. І в "сухому осаді" нашої діяльності – мільйони українців, що передчасно покинули країну через нашу удавану наївність та комерційні інтереси бізнесу.

Стратегія на 2009 рік. Розпочати ревізію слід очевидно з аналізу планів, сформульованих у 2008 році на наступний рік. 12 грудня 2008 року на своєму сайті писав: «напрямки діяльності кардинально виходять, на нашу думку, за межі компетенції дорадчого органу й під силу не кожному науково-дослідному інституту чи навіть низці академічних інститутів. Звичайно, якщо порівнювати з Радою національних асоціацій товаровиробників, то така активність бізнес-громади не може не радувати. Але навіщо намагатися замінити своєю безоплатною працею вже оплачену працю наших дорогих чиновників та підпорядкованих їм інституцій, у т.ч. відомчих та академічних інститутів. Водночас, в елітарних колах домінує думка, що усе в нашій країні вирішують десь з п'ятеро негідників (були б гідники, якби не було так негідно), й усі проблеми решти 46 мільйонів без "коктейлю Молотова" не висвітлити, а отже не змінити на користь суспільства».

Вже 30 грудня 2008 року 79 пунктів напрямків діяльності РП розширилися до 101, якщо не брати до уваги ідеї Послання 2006 року. Рада підприємців минулого скликання намагалася оперативно реагувати на різні ініціативи влади, інколи на корені гублячи цілком слушні й потрібні для країни та її громадян речі, обмежуючи свободи одних свободами інших. Були спроби вирішувати якесь одне питання, доводити його до якогось логічного завершення. Але інерційність системи державного управління призводила до дискредитації базової ідеї та, у кращому випадку, мізерних результатів, як це сталося з "єдиним вікном". До його запровадження в юридичній фірмі послуга реєстрації підприємства коштувала 300 доларів, а після "подарунка малому бізнесу" – 800 доларів. От тепер й спробуй вгадати, де з 101 напрямку "плюс", а де "в мінус".

Тоді я себе запитував, як зреагує влада на такий список? Відповідь тоді була мені очевидною – ніяк. Експертним шляхом буде відібрано сім пріоритетів. А що з рештою робити? Якщо всі одночасно візьмуться до праці, то мабуть було б варто знову розподілити 101 напрямок між 22 комісіями й визначити певний регламент децентралізації комунікацій в межах компетенції та мандату довіри. А чи віримо ми в таке, чи потрібно це?

Враховуючи деякі особисті обставини, була обрана стратегія «однокрокового» алгоритму для одноканальної системи масового обслуговування заявок з дисципліною обслуговування FIFO (First In, First Out)  з необмеженими чергою і кількістю пріоритетів. Такий алгоритм поведінки дозволяє підтримувати належний рівень компетентності за рахунок високої свободи та синергетичному ефекту завдяки широкосмуговій обробці інформації на рівні метамоделей та узагальнених агрегатів без надлишкової деталізації. Зазвичай, в техніці такий підхід дозволяє якісно опрацювати до 80% інформаційного масиву з метою визначення базової оцінки в межах допустимої математично розрахованої очікуваної похибки.

Ефективність дій зазвичай визначається шляхом аналізу відповідності поточних завдань визначеним семи головним напрямкам діяльності. Проте, в політиці такі речі не вітаються, так як виникає питання відповідальності за виконання взятих раніше на себе зобов’язань. Тому, перш ніж робити ревізію за рік, слід згадати заплановані у п’ятницю 13 лютого сім пріоритетів у порядку, відповідно до якого проголосувало найбільше членів Ради підприємців:

1.      Участь у розробці та забезпеченні прийняття проекту "Податкового Кодексу України (у тому числі проекту Закону України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності об'єктів малого підприємництва").

2.      Участь у формуванні і зміцненні середнього класу.

3.      Участь у розробці та забезпеченні прийняття проекту Закону України "Про єдиний соціальний податок".

4.      Розбудова та інституалізація діалогу бізнесу і влади, у тому числі вдосконалення інструменту "громадської експертизи" для посилення впливу підприємницького середовища на діяльність органів влади.

5.      Стимулювання інноваційного розвитку і залучення зовнішніх інвестицій.

6.      Стимулювання імпортозаміщення і експорту.

7.      Ведення постійного моніторингу податкового та адміністративного навантаження на суб'єктів підприємницької діяльності з метою недопущення його зростання, особливо в умовах кризи.

З затверджених семи пріоритетів 4-й пункт "Розбудова та інституалізація діалогу бізнесу і влади" внесено мною (без слів «підготовка законодавчого акту про саморегулівні організації»). В 5-му пункті було мною запропоновано зняти слова «залучення зовнішніх інвестицій» як ознаку невігластва, але не підтримано більшістю.

Забігаючи наперед, слід зазначити, що найбільше Радою підприємців і мною зроблено саме в руслі четвертого пріоритету. Більше того, навіть сформувалися два різні конкурентні підходи до реалізації цього напряму діяльності. Підхід Ради підприємців базується на основі створення «дорадчих органів» при органах влади різного рівня й видано відповідну урядову постанову. В основу ж мого підходу покладено цехові традиції Магдебурзького права та публічність бізнесу в діалозі з споживачами і владою. Ці підходи водночас на рівні асоціацій не є альтернативними. У випадку зміцнення інституційної спроможності асоціацій їхня роль зросте і в галузевих радах підприємців як одного з інструментів діалогу бізнесу і влади (без участі споживачів послуг влади і бізнесу). Проте, зміна уряду покаже, чий підхід краще переживе апробацію часом і політичною кон’юнктурою.

По першому пункту "Участь у розробці та забезпеченні прийняття проекту "Податкового Кодексу України (у тому числі проекту Закону України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності об'єктів малого підприємництва" тільки своєю присутністю і репліками уже вніс вагомий внесок у досягнення виваженості та поміркованості у захисті "свобод" бізнесу. Яскравим прикладом може слугувати прикрий випадок зі створенням "Комітету порятунку фармацевтичної галузі при уряді", однієї з надприбуткових. Якби це відбулося, урядовий конфуз з подачі Ради підприємців міг би викликати гомерівський сміх у всьому світі. Хоча діяльність у цьому напряму була одним з стратегічних завдань Ради підприємців на 2009 рік під гаслом і в межах "Ведення постійного моніторингу податкового та адміністративного навантаження на суб'єктів підприємницької діяльності з метою недопущення його зростання, особливо в умовах кризи" (сьомий пункт пріоритетів діяльності).

Та головний результат за цими двома напрямами діяльності Ради подарував бізнесу і країні уряд під тиском МВФ, затвердивши і оприлюднивши в кінці грудня  Розпорядження від 23 грудня 2009 р. N 1612-р "Про схвалення Стратегії реформування податкової системи". Якщо процес втілення Стратегії не перетвориться у механізм банкрутства держави Україна, то для її реалізації потрібні будуть нові інформаційні технології та технічне забезпечення нового покоління, які докорінним чином можуть змінити умови ведення бізнесу, забезпечивши його максимальну простоту і відповідальність.

Щодо другого пункту "Участь у формуванні і зміцненні середнього класу", то ключ до його практичного втілення знайшов лише в грудні 2009 року в працях Андре де Сото. Тут слід зупинитися на двох аспектах. Перший – феномен харківського "полювання на диких свиней". Внаслідок відсутності легалізації власності відсутня його капіталізація. Представник середнього класу відноситься до середнього класу доти, доки він політично, економічно і соціально активний, причому, одночасно в трьох площинах. Як тільки "завалять кабана", сім'я навіть крупного бізнесмена-політика моментально скочується в клас середняків й не відомо, як довго там затримається. аналогічна ситуація з Максимом Курочкіним, який числився мільйонером доки був живий і відразу сім'я опинилася серед злидарів, як тільки Курочкіна "вийшли" з бізнесу і політики. Другий аспект полягає в тому, що Кушнарьови і Курочкіни, як кравчуки, кучми, губські і литвини, не розуміють феномену харківського "полювання на диких свиней" або балансують на лезі бритви у грі з цим феноменом. У наслідок цього сорок п'ять мільйонів громадян країни не обтяжені власністю і не тільки не можуть її капіталізувати й, наприклад, легально продати чи  узяти під неї кредит, а, що найбільш жахливе, їх ніщо не тримає на цій землі: хто в гастарбайтери, а хто "веред ногами", як закликали Ксенія Ляпіна, Валерій Пятницький та інші ліберасти.

Третій пункт щодо "Участі у розробці та забезпеченні прийняття проекту Закону України "Про єдиний соціальний податок" є логічною і невідємною частиною податкової політики держави, тому окремо розглядати його без реформування податкової системи не було сенсу.

Четвертий і п'ятий пріоритети діяльності Ради підприємців уже аналізувалися автором у більш ранніх наукових та публіцистичних працях. Діагноз залишився той же – профанація з маніловщиною. Активна діяльність у складі Громадських рад при Держінвестицій і Мінпромполітики не переконали в іншому. І рекомендації залишилися ті ж самі: філософські "научіться себе поважати" та "свій до свого по своє" і практичне "іноземні інвестиції більш шкідливі ніж корисні", а "інновації бувають корисними і небезпечними".  Тому ні про будь-які позитивні для громадян України практичні результати ні за минулий період, ні за найближчий рік на засіданнях різних структур при уряді громадськість більш за все не почує. Єдиний, хто може уже сьогодні радуватися, то це доктор Менгеле та його бізнесові поплічники і спадкоємці.

  Підсумовуючи аналіз пріоритетів діяльності на 2009 рік, слід зазначити, що знову саме тринадцятого числа, хоча в січні і в середу, а не в лютому і в п'ятницю, заплановано формування напрямків діяльності на наступний, 2010 рік. І тут виникає декілька дилем. Перша полягає в тому, що ідеї та результати праці "запозичаються" і дуже часто спотворюються або використовуються для блокування їх втілення в життя. Віктор Мечиславович Хмільовський на підставі глибокого життєвого досвіду вважає, що за такого ставлення до учасників процесу не варто ділитися досвідом чи обмінюватися ідеями. З адміністративної та бізнесової точок зору це абсолютно правильно. Мій науковий консультант доктор економічних наук, професор Маліцький Борис Антонович навпаки, вважає, що віддаючи знання той, хто віддає піднімається на якісно більш вищий рівень, ніж той, хто отримує. Отже, віддавати знання потрібно в першу чергу для себе. Тому для мене виникає тільки одне питання: як так віддати, щоб дійсно, пішло на користь?

Завдяки цензурі на сайті РНАТ обставини змусили шукати інші шляхи доведення знань до загалу. Ефективність нових для мене механізмів вразила. Поступово формується й власний стиль передачі знань, який, сподіваюся, враховує застереження В.М.Хмільовського.

Друга дилема полягає в тому, що отримані і згенеровані членами Ради підприємців ідеї та знання нагло нівелюються іноземними "дорадчими" спецструктурами в обмін на кредити, як це відбулося, наприклад, зі скасуванням обов'язкової сертифікації продуктів харчування. Отут знову виникають питання щодо дієздатності дорадчих органів при уряді. Мабуть тому керівництво Ради національних асоціацій товаровиробників (РНАТ) не спромоглося а ні прозвітувати за 2008 рік, а ні визначити дієві пріоритети діяльності на наступний рік, бо воно або не потрібне, або не спроможне. Громадська рада при Держінвестицій завжди діє згідно виваженого і науково обґрунтованого план-гафіку, а  Громадська рада при Мінпромполітики діяла у відповідності з запитами уряду.  

Стратегія на 2010 рік. З метою збереження спадковості й послідовності з семи пріоритетних напрямів діяльності у 2009 році на 2010 рік першим і головним зробив би, згідно законів Паркінсона, четвертий: "Розбудова та інституалізація діалогу бізнесу і влади, у тому числі вдосконалення інструменту "громадської експертизи" для посилення впливу підприємницького середовища на діяльність органів влади". Про що говорити з урядом в особі його найманих народом менеджерів, якщо наймані менеджери не чують роботодавця і відсутній механізм відповідальності за таку глухоту. А "глухота" діагностується просто: "політична корупція" і її ступінь конкретно вимірюється в доларах США чи Євро. Думаю, що зміст діяльності у цьому напряму очевидний і він охоплює Раду підприємців у всіх іпостасях існування: і як суб'єктів-представників бізнесу, і як комісії й робочі групи, і як канал діалогу в цілому.

Виходячи з того, що усі ми живі істоти, життєдіяльність яких повинна забезпечуватися безпечними продуктами харчування та послугами, другий пріоритетний напрям пропоную визначити як "Забезпечення безпеки життєдіяльності громадян України" (а не СОТ чи ЄС). Навіть Валенина Семенюк-Самоненко почала на цій темі піаритися, лякаючи в буклетах онкоутворюючими канцерогенами "Єшками", які колись в Європі презентувалися бізнесом такими ж "безпечними", як сьогодні нав'язуються генно-модифіковані організми (ГМО).

І в якості третього напряму, будучи українцем, а українці євреїстіші за євреїв з коефіцієнтом від трьох до десяти завдяки чому українці й вижили попри намагання створити на їхніх Богом даних землях третій каганат, запропонував би таке формулювання: "Реалізація цілей і завдань комісій і робочих груп Ради підприємців усіх рівнів". Такий підхід, на наш погляд, зробив би систему, а Рада підприємців – це вже система стосунків високого рівня, мінімально забюрократизованою, максимально формалізованою і відповідальною при збереженні максимальної свободи громадськості у діалозі зі владою та праці на користь суспільства. Тоді решту сто один плюс ен-тий напрям можна було б розподілити між комісіями і робочими групами у відповідності з інтересами і анти-інтересами зацікавлених осіб і бізнес-груп й супроводжувати їхню еволюцію на підставі протоколів засідань цих комісій і робочих груп.

Щодо Комісії з ліцензування, реєстрації та дозвільної системи Ради підприємців. Як показав досвід, деякі асоціації розглядають, наприклад, питання ліцензування як форму бізнесу. А в бізнесі третій, та ще як джерело громадського "шуму", не потрібний. Такі асоціації прагнуть створити руками чиновників перешкоди бізнесу своїх членів, щоб потім надавати послугу в діалозі з цими ж чиновниками. Увесь цивілізований світ уже давно пішов іншим шляхом встановлення правил на ринку, де головна мета – максимальна якість послуг СПОЖИВАЧАМ, а не бізнес-групам чи кланам.

З вище сказаного витікає, що однією з складових бізнесу на реєстрації, ліцензуванні та дозволах є корупція. Це також системна проблема, при знятті якої недопустимий популізм чи не збалансований кримінальним кодексом вплив комерційних інтересів, особливо іноземного бізнесу. Саме через такий вплив ми сьогодні згадуємо доктора Менгеле поряд з чорними транспатологами не як про жахливу сторінку минулого, а як принизливе жахливе буденне в Україні. Про це можу говорити як сертифікований у цьому році фахівець з корупції, що було одним з етапів заглиблення в предметну область.

Про деякі суттєві системні проблеми у цій сфері говорилося на засіданнях Ради підприємців і, можливо саме тому, у цей 2010 рік входимо з суттєвими позитивними зрушеннями. Попри відсутність системного виваженого реформування цього сектору державних послуг, почався аналіз і систематизація проблем, пошук раціональних підходів до їх зняття. Вважаю, що для активної роботи Комісії підґрунтя сформувалося тільки в грудні 2009 року, коли на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 29.07.2009 р. №959-р "Деякі питання надання державних, у тому числі адміністративних послуг (щодо інвентаризації послуг)" Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва ініціював проведення нарад з обговорення питання проведення інвентаризації послуг, які надаються центральними органами виконавчої влади та підприємствами, установами та організаціями, що належать до сфери їх управління.

Під час нарад було розкрита система "виживання" чиновників в умовах неналежного фінансування бюджетної сфери і розпочата робота з пошуку шляхів реформування сфери ліцензування, реєстрації та дозвільної системи держави. Тому, на наше переконання, 2010 рік має підстави і повинен стати роком  активного діалогу бізнесу і влади щодо підходів до таких послуг держави, як ліцензування, реєстрація і дозвільна система у виробництві й підприємництві попри протиріччя інтересів та делікатність деяких аспектів.

 Версія для друку на сайті Ради підприємців >>

Передрук на ХайВей >>

Частина ІІ. Ігри в діалог (в роботі).