Ліберастія – термін для Рунету не новий. Вперше на нього наштовхнувся у коментарях до статей російського сайту на адресу львівського яблучника Григорія Явлинського. Тоді подумав, що то виключно російська проблема. Потім збагнув, що і в Україні існують або можуть існувати яскраві ліберасти. Лібералістію як явище вперше на моїй пам'яті яскраво описала Комсомольська правда в статті "Голубой вагон перестройки". Офіційно ця течія в сучасній політекономії визнана Михайлом Сергійвичем Горбачовим, коли на одному зі з'їздів під проводом Комуністичної партії СРСР він заявив дослівно таке "Ми извратили социализм".
     Ліберасти мають яскраво виражений ексгібіціонізм, бо намагаються публічно наочно показати жадобу прибутку і абсолютну свободу його здобування, що у цивілізованих спільнотах не прийнято так нагло робити, хоча і визнають як природну усвідомлену необхідність.
     В Україні ліберасти на політичному рівні об'єднуються в ради імпортерів чи сприяння іноземним інвестиціям та лобіюють трансфер шкідливих і небезпечних технологій, кришують контрабанду, захищають тіньову економіку і борються з будь-якими спробами навести елементарний порядок на внутрішньому ринку країни тощо. Часто ліберасти мімікріють в різні дорадчі органи при органах влади.
     В країнах з розвинутим науково-технічним потенціалом ліберасти, як правило, мають клубну організацію. Їх усі добре знають в обличчя, опікуються їхніми свободами і демократіями. Така відкритість убезпечує суспільство від підступності ліберастів і у випадку необхідності дозволяє їх поголовно вирізати, як, наприклад, це було зроблено з капітаном Ремом і його партнерами у Німеччині.
     В країнах з тоталітарним режимом середній термін ізоляції ліберастів від суспільства сягав, наприклад в СРСР,  6…7 років. Викладач права КВІРТУ ППО підполковник Лазарєв Юрій Васильович (80-ті роки минулого століття) пропонував ліберстів парувати й поселяти на Новій Землі до тих під, доки в "сім'ї" не з'явиться дитина.
     В країнах середнього рівня розвитку економіки в цілому толерантно ставляться до будь-яких течій, включаючи сіонізм. Правда, трапляються випадки, коли забивають в голову по 34 цвяхи, як то трапилося нещодавно в Австралії.
     В Україні, як згадувалося раніше, ліберасти проникають в дорадчі органи при Кабміні, громадські ради при міністерствах і комітетах і стають небезпечними, коли їм дають слово на важливих зборах чи коли їх там занадто багато збирається.   
     Економічна криза трішечки утихомирила ліберастів, але ексгібіціоністська сутність та генетична жадібність (часто на тлі кегебешного вишколу) знову виштовхує їх зі дна моралі і робить їхні "бігборди" огидними політичними подразниками для пересічних людей.
     Серед видатних державних діячів-ліберастів після елькравчука і наступних тіл назвав би Валерія Тезійовича. Саме він "вступив" Україну до СОТ на найбільш "ліберал(істич)них" умовах, внаслідок чого ми отримали напередодні світової кризи найбільш слабкий внутрішній ринок. Проте Валерій Тезійович лише виконував "політичне рішення" аж самих перших тіл, тому якби було інші політичні рішення й інша воля, то Валерій Тезійович його відстоював би згідно зовсім інших тарифів, і, отже, в Мінекономіки не варто монтувати окремий туалет між "М" і "Ж". Саме тому не боюся заразитися СНІДОМ і сміливо подаю руку при зустрічах.
     Серед видатних вчених-ліберастів сучасності міг би необачно сміливо визначити Ігоря Бураківського. Досі памятаю, як у січні 2005-го на конференції в готелі по вул. Госпітальній (мабуть, що для збіговиськ хворих на щось) з піною в роті пан Бураківський доводив, що Україна виграє від "вступу" до СОТ, бо "зростуть готельний і ресторанний бізнеси". Тоді ж подумав – переймається за все, що пов'язано з секс-туризмом і не помилився. Помилитися не міг, бо знав статистику ще кучманоїдних часів "відвідувань" України іноземцями, яку вели аналітики Прикордонних військ. Мабуть у відповідності з рекомендаціями видатного грантоїда-вченого наш гарант проголосив асиметричний візовий режим… Хоча може було і навпаки: хтось із любих друзів-олігархів мав приватний публічний будиночок і бракувало грошовитих іноземних клієнтів. Та і навіщо кошти в бюджет платити, щоб потім не знати як їх звідти роздерибанити, якщо можна зразу з каси забрати. От і обґрунтував якийсь баксовий вчений сучасності необхідність "вступу" в СОТ для зростання готельного і ресторанного бізнесів, свідомий того, що "деякі галузі промисловості зникнуть". Отже тоді лібералістичність видатного вченого-грантоїда сучасності можна поставити під сумнів і не монтувати у всіх поважних установах, куди запрошують видатного вченого, окремий туалет між "М" і "Ж".
     Між іншим, відомий російський мислитель і письменник Ніколай Лєсков у своїй науковій розвідці "Єврей в Росії" зазначав, що в Україні публічні будинки тримали тільки німці і євреї, а українці повсюди гребували цим бізнесом. Проте, тут мабуть не слід проводити будь-які паралелі чи аналогії з ліберастами, у т.ч. яблучними, бо тоді була "зона осідлості". Хоча й сьогодні існують деякі спільності: як тільки щось не так, так ліберасти мають змогу і друзів першими покинути країну перебування завдяки запасу вислужених баксів в банках якоїсь землі обітованної з хатинкою. 
     Серед політиків сьгодення найбільш яскравою ліберастом може здатися захисниця "мільйонів бабусь з петрушкою". Проте, не рекомендував би перейматися риторикою про "свободу бізнесу" тих самих "мільйонів бабусь з петрушкою", а звернути увагу на те, що в часи свого головування в Раді підприємців при уряді саме України захисниця "бабусь" на лексусах з базару призналася, що займається лобізмом, а лобізм – це типу політичного консалтингу, а консалтинг – це робота і хто більше заплатить за цю роботу… Тобто, якби "наші" платили більше, то "ізм" міг бути зовсім іншим. Тому захисницю "бідної бабусі з петрушкою" на лексусі з базару мабуть не слід відносити до щирих ліберастів і не варто у Верховній Раді монтувати окремий туалет між "М" і "Ж", бо, до того ж, Віктор Іванович Лисицький колись назвав щось подібне "відвертою політичною корупцією". 
     З наведених прикладів стає зрозуміло, що коли український міліціонер-патріот знаходить бездиханне тіло ліберала, то в протоколі пише, що "труп людиноподібної істоти чоловічої/жіночої (потрібне підкреслюється) статі лежав обличчям на Захід…" А коли труп лібераста – то треба викликати бригаду політичних криміналістів щоб у першому реченні протоколу грамотно підкреслити потрібне, і вже відразу після слів "…. лежав обличчям на Захід …" бригаду можна відпускати.  
     Тож як наші північні сусіди так чітко визначають ліберастів сказати не можу, бо сам плутаюся. Але смертність на тисячу душ їхнього населення менша за нашу, рівень життя вищий і пенсії більші за наші. А Бацьку, який усіх ліберастів подушив ще в колисці, сьогодні до Європи запрошують як взірцевого керівника у подоланні економічної кризи та послідовника демократичних реформ. І як він без ліберастів тут обійшовся?