Комітет Верховної Ради України з питань промислової і регуляторної політики та підприємництва 20 лютого 2009 року провів засідання круглого столу на тему: "Вплив кризи на українську металургію та заходи, які пропонуються для підтримки галузі". До участі в цьому заході запрошені народні депутати України, відповідальні працівники міністерств і відомств, керівники провідних підприємств, представники громадських організацій і засобів масової інформації. Круглий стіл засідав в конференц-залі Верховної Ради України (вул. Грушевського, 5).

Зі вступним словом виступила Голова Комітету Королевська Наталія Юріївна. З аналітичними доповідями виступили Директор ДП "Укрпромзовнішекспертиза" Власюк Володимир Степанович на тему "Сектор сталі України у 2008 році. Прогноз на 2009 рік" і консультант Фонду "Ефективне управління" Дмітрієв Михайло Юрійович на тему "Вплив кризи на українську металургію і запропоновані заходи для підтримки і реструктуризації галузі".
Серед запрошених не було видатного стобаксового вченого-грантоїда сучасності Його Високоповажності пана Ігоря Бураковського та поглиблювача глобалізації – друга усіх економічних конкурентів України Його Незамінності пана Валерія Пятницького.
Міністр промислової політики України Володимир Новицький також довів до відома учасників аналітичні дані та доповів про хід виконання Меморандуму з металургами. Директор департаменту ДПА з відшкодування експортного ПДВ доповів, що усе просто "супер", от тільки чомусь не всі присутні йому повірили. Хтось сказав, що стабілізаційний фонд – міф і з кризи ніколи не вийдемо, по такої фінансової бульбашки вже також ніколи не буде. Тому вкрай важливими стають зниження собівартості та жорстка прозора фіскальна політика. А ще металургам тепер став потрібний внутрішній ринок.
Отже, рефреном виступів представників металургії звучала думка, що треба допомогти не виробникам, а споживачам. Причому, зверталася увага на "арифметику" державних програм. Наприклад, на один кілометр сучасної автостради потрібно двісті тон металу. Якщо говорити про тисячу кілометрів, то це всього двісті тисяч тон, у той час, коли металургія випускає десятки мільйонів тон. Також весь світ давно забув про мартенівське виробництво та про експорт злитків. Водночас, в структурі від'ємного сальдо за 2008 рік на дев'ять мільярдів доларів імпорту автомобілів, бо в Україні не випускається тонкий лист для корпусів машин.
Металурги закидали представникам уряду, що той не виконав свою частину домовленостей щодо відшкодування ПДВ та проштовхували тезу про скасування ПДВ на окремі товарні позиції (газ, брухт) і його зниження до ставки у 15%.  Що можна сказати на це металургам?
По-перше, відомо, що саме металурги і хіміки ("сировинники") були головними лобістами "вступу" до СОТ на будь-яких умовах заради нових ринків. Та коли "вступили" в СОТ, з'ясувалося, що жити і вижити можна тільки за рахунок внутрішнього ринку споживання. А його то якраз і знищили імпортом!
По-друге, хоча ПДВ – найбільш криміногенний податок, в умовах кризи його ставку треба не тільки зберегти, а навіть збільшити, наприклад, до 27%. Тоді він буде, з одного боку, виконувати функції фактично скасованого ввізного мита на імпорт. На виконання вимог СОТ повинні бути створені рівні умови для національних та іноземних товаровиробників. Тому для внутрішнього виробника слід запровадити китайсько-німецьку модель:
1. Диференційоване відшкодування ПДВ в залежності від структури експорту, наприклад ("китайська" модель):
- відшкодовується четверть ставки ПДВ при експорті сировини та продукції, де в собівартості вартість сировини складає 80% і більше відсотків (руда, концентрати, шкіра, сляб, злиток, енергоносії, будматеріали (пісок, щебінь, цемент), зернові, худоба, тканини тощо;
- відшкодовується половина ставки ПДВ на деталі й комплектуючі, готові вироби типу металопрокату, будматеріалів (цегла, бетон у виробах, будівельні блоки штучні тощо);
- повне відшкодування з моменту підтвердження експорту високотехнологічної продукції (верстати, обладнання, прилади, машини, товари споживання, одяг, літаки, кораблі, космічні апарати тощо), проектів, комплексних будівельних рішень (проект, будівництво і матеріали), продукції тваринництва, у т.ч. напівфабрикатів.
2. Адміністрування ПДВ для національного виробника товарів та постачальника послуг (для підприємств, які не працюють з імпортними товарами та послугами, або частка імпорту не перевищує третини обороту):
- малий бізнес звільняється від сплати ПДВ на три роки з моменту зміни моделі адміністрування ПДВ. ПДВ нараховується, податкові накладні виписуються, але нараховане ПДВ у межах місячного ліміту не сплачується. Середньомісячний ліміт встановлюється, наприклад, у розмірі 5 000 грн. при разовому перевищенні – 15 000 грн. Все що вище – сплачується на загальних підставах;
- середній й великий бізнес формує власні фонди інноваційного розвитку, куди спрямовуються 2/3 нарахованих сум для технологічного оновлення виробництва, впровадження інновацій, захисту інтелектуальної власності підприємства. Кошти з рахунків підприємства до бюджету не списуються, звіт щодо нарахування і розподілу ПДВ надається щомісячно, а щодо використання – щоквартально (?).
От таку модель після круглого столу мав нагоду запропонувати Наталії Юріївні Королевській для обговорення. Звичайно, це тільки концепція, яку ще треба викласти мовою нормативного акту. Проте, сподіваюся, це питання часу, інакше буде те, що пророкують песимісти.